Методико – бібліографічний матеріал
Подорож до читацької скарбнички
(До 95 р. від дня нар. В.Сухомлинського)
2013 рік
Великоберезнянська
районна бібліотека для дітей
Подорож до читацької скарбнички
Діти повинні жити у світі краси,
гри, казки,музики, малюнка,
фантазії, творчості.
В. Сухомлинський
ББК 78.5 (4Укр-4Зак)
П - 44
Дане видання присвячено пам'яті великого педагога і письменника В.О. Сухомлинського; призначене для бібліотечних працівників у просвітницькій роботі для виховання любові і поважного ставлення до творчості письменника; формувати у юних читачів загальнолюдські цінності.
Матеріал підготували:
М.Ю.Ганусин;
Є.С. Кувік.
Відповідальний за випуск:
М.Ю.Ганусин – заступник директора
з питань обслуговування дітей
© Великоберезнянська районна
бібліотека для дітей
ВАСИЛЬ СУХОМЛИНСЬКИЙ
(1918-1970)
Народився Василь Олександрович Сухомлинський
28 вересня 1918 р. в селі Василівка Онуфріївського району Кіровоградської області (за тогочасним адміністративно-територіальним поділом — Василівська волость Олександрійського повіту Херсонської губернії) у незаможній селянській родині. Батько його, Олександр Омелянович, працював по найму як тесляр і столяр у поміщицьких економіях та заможних селянських господарствах. Брав участь у керівництві кооперацією та місцевим колгоспом, виступав у пресі як сількор, завідував колгоспною хатою-лабораторією, керував трудовим навчанням учнів (з деревообробної справи) у семирічній школі. Мати майбутнього славетного педагога працювала в колгоспі. Разом з чоловіком вона виховала, крім Василя, ще трьох дітей — Івана, Сергія та Меланію. Усі вони стали вчителями.
Василь Сухомлинський навчався спочатку у Василівській семирічці, де був одним із кращих учнів. Улітку 1934 р. він вступив на підготовчі курси при Кременчуцькому педінституті і того ж року став студентом факультету мови та літератури цього вузу. Проте через хворобу 1935 р. змушений був перервати навчання в інституті. Сімнадцятирічним юнаком розпочав Василь свою практичну педагогічну роботу. У 1935-1938 рр. він викладав українську мову і літературу у Василівській та Зибківській семирічних школах Онуфріївського району. У 1936 р. Сухомлинський продовжив навчання на заочному відділі Полтавського педагогічного інституту, де спершу здобув кваліфікацію учителя української мови і літератури неповної середньої школи, а згодом — і викладача цих же предметів середньої школи (1938).
З 1938 р. і до початку Великої Вітчизняної війни Василь Олександрович працював в Онуфріївській середній школі учителем української словесності, а через деякий час — і завідуючим навчальною частиною школи. Війна внесла свої корективи у розмірений ритм життя: у липні 1941 р. Василя Олександровича було призвано до війська. Закінчивши військово-політичні курси у Москві, одержав військове звання молодшого політрука, а з вересня 1941 р. він — політрук роти у діючій армії. 9 лютого 1942 р. в бою за село Клепініно під Ржевом дістав тяжке поранення і понад чотири місяці лікувався в евакогоспіталях.
З червня 1942 р. до березня 1944 р. В. Сухомлинський працював директором середньої школи і вчителем російської мови і літератури у селищі Ува Удмуртської АРСР. Навесні 1944 р. Василь Олександрович разом із дружиною Г. І. Сухомлинською виїжджає в Україну, у щойно визволений Онуфріївський район Кіровоградської області. Упродовж чотирьох років він працював завідувачем районного відділу народної освіти і одночасно викладав у школі. Саме в цей період Василь Олександрович дебютує у пресі — онуфріївській районці «Ударна праця» та обласній газеті «Кіровоградська правда» — із статтями на педагогічні теми. Найперша його публікація — «Перед новим навчальним роком» — з'явилася 25 серпня 1945 р. в «Ударній праці». 1948 р. В. О. Сухомлинського призначають, на його прохання, директором Павлиської середньої школи. Цим навчальним закладом він керував до останку життя, двадцять три роки у Павлиші стали найпліднішим періодом його науково-практичної та літературно-публіцистичної діяльності. Василь Олександрович доклав чимало зусиль, аби піднести пересічну сільську школу на рівень найкращих у тодішньому СРСР загальноосвітніх навчальних закладів, щоб перетворити її на справжню лабораторію передової педагогічної думки і якнайповніше узагальнити набутий досвід. І він досяг поставленої мети, насамперед завдяки власній винятковій працьовитості, постійному творчому горінню, твердій, безкомпромісній вимогливості як до себе, так і до всього педагогічного колективу.
Починаючи з 1949 р., Василь Олександрович виступає не тільки у місцевій періодиці, а й у республікансьвсесоюзних, а згодом і зарубіжних виданнях. 1955 р. він успішно захищає у Київському державному університеті кандидатську дисертацію на тему «Директор школи — керівник навчально-виховної роботи», а через рік з'являється його перша велика монографія «Виховання колективізму у школярів».
Наприкінці п'ятдесятих років виходять друком одна за одною такі ґрунтовні праці В. Сухомлинського, як «Педагогічний колектив середньої школи» та «Виховання радянського патріотизму у школярів». На найвищий щабель своєї педагогічної творчості Василь Олександрович піднявся в шістдесяті роки. Саме тоді з особливою виразністю і силою виявився його яскравий і самобутній талант педагога-дослідника й педагога-публіциста, саме в ті роки написав він найкращі книги, статті, художні твори для дітей та юнацтва.
& Якщо ви хочете, щоб молодь тягнулася до знань, турбуйтеся про головні, найважливіші джерела духовної культури – бібліотеки.
& Бібліотека – це, насамперед, книжка.
& Незамінним джерелом знань і невичерпним джерелом твого духовного багатства є книжка.
& Щоб підготувати людину духовно до самостійного життя, треба ввести її в світ книжки.
& Книжка повинна стати для кожного вихованця другом, наставником і мудрим учителем
& Книга була і буде однією із провідних сил виховання, а читання повинно стати головною духовною потребою людини.
& Дитяче читання, виховання книгою – одна з найскладніших проблем у виховній роботі.
& Якщо мрієш стати справжньою людиною – читай книгу
& Якщо хочеш відчути безмежні можливості людського розуму – працюй із книгою.
& Однією з істин є безмежна віра у виховну силу книжки.
& Читання – це праця, творчість, самовиховання твоїх духовних сил, волі.
& Читання, слухання художнього твору – своєрідний творчий процес.
& Творчість засобами слова входить у духовне життя дитини, стає такою самою потребою, як потреба слухати музику.
& Читання повинно тісно пов’язуватися з навчанням.
& Знання літератури тісно пов’язано з моральним виховання людини.
Літературна світлиця
«Зоряними стежками
Василя Сухомлинського»
(До 95 р. від дня нар.)
Мета: вшанувати пам'ять великого педагога і письменника В.О. Сухомлинського; виховувати любов і поважне ставлення до творчості письменника; формувати загальнолюдські цінності.
Обладнання: святково прибраний зал, портрет В.О. Сухомлинського, виставка його творів, живі квіти біля портрета письменника- педагога, мультимедійний проектор.
Діти повинні жити у світі краси,
гри, казки,музики, малюнка,
фантазії, творчості.
В. Сухомлинський
1 учень
Я – вчитель.
Я - любов і відданість,
Віра і терпіння.
Я – радість і спів радість,
Страждання і співчуття.
2 учень
Я – істина й серце,
Совість і шляхетність,
Я той, що йде, що дарує,
Жебрак і багатий.
Я вчитель і учень,
Вихователь і вихованець
3 учень
Я – той, що прокладає шлях,
І художник життя.
Я притулок дитинства
Й колискова людства.
Я посмішка майбутнього
Й смолоскип сущого.
4 учень
Я вчитель від Бога
Й співпрацівник у Бога
Ш. Амонашвілі
Ведуча: Ця чудова поезія Ш. Амонашвілі ніби спеціально написана про Василя Олександровича Сухомлинського. У кожному слові звучить образ Василя Олександровича.
Ведуча:Бо Він Учитель з великої букви. Завжди знав як навчати дітей, як зацікавити, що треба знати педагогу, щоб діти розуміли його, ставали розумнішими та мудрішими.
Ведуча: Всього себе віддавав школі.
Ведуча: А тепер давайте поринемо у спогади…
28 вересня 1918 року в с. Василівки, Онуфріївського району, Кіровоградської області в бідній сім'ї народився маленький хлопчик.
Ніколи доля не ходила
До нього з теплим рукавом.
У хаті, біднім колоском,
Його селянка народила.
Ведуча: Навчався В.О. Сухомлинський у Василівській школі, а коли йому виповнилось 16 років, пішов учитися на вчителя української мови та літератури. Коли розпочалася війна, відправився на фронт, де був тяжко поранений. Після війни Василь Олександрович призначений директором сільської школи в Павлиші. Керував усією школою до останніх днів свого життя.
Ведуча:Ось така нелегка доля була у Василя Олександровича. Він працював директором, вчителем сільської школи, а у вільний час писав казки, оповідання, вірші для дітей. Його твори люблять усі.
Ведуча: Ось так і жив педагог, письменник, мудра і творча людина. У нього була надзвичайна любов до дітей. Він умів говорити з ними і слухати їх. Писав твори для дітей, навчав казкою, грою, спілкуванням з природою, дотиком до дерева, до росинки, до сонячного промінчика до прекрасного….
Ведуча: Але якби він не написав жодного літературного твору, а тільки мудрі свої педагогічні праці, все одно залишився б відомим письменником.
Ведуча: Якби не написав жодної наукової праці, все одно залишився б великим педагогом. А він, на наше щастя, був і
великим педагогом, і великим письменником.
Ведуча: І хоч В. Сухомлинського в Україні видавали мало (наче боялися його мудрого й дошкульного слова) твори його стали настільною книгою для учня й учителя, розкривають перед нами красу білого світу й рідного слова, навчають людяності й мудрості.
В спадщину нам залишив
Чисті джерела науки.
Нас з тих джерел напоїв
Духом надмірно високим.
Ведуча: Його твори глибоко поетичні, лаконічні, дотепні, з тонким підтекстом.
Учень
Він залишив назавжди
Слід після себе у світі.
Слід той не зможуть змести
Сиві і славні століття.
Ведуча: Мудрі й щирі уроки великого душею й талантом Учителя, залюбленого в дитину, в землю, у мову, в незнищену спрагу духовного відродження.
Хто він - педагог-творець?
Дітям життя присвятив
Все їм віддав без вагання
Він їх безмежно любив,
Знав їх сердець поривання.
Ведуча: Ми маємо дуже могутню постать в нашій літературі. Тож звернімось до його золотих розсипів, до його мудрих уроків і читаймо, думаймо, зростаймо.
Напуваймо цією чистою джерельною водою наших діток – нехай виростають вони здорові, міцні духом, красиві душею.
Ведуча: Твори Василя Сухомлинського - це не штучні якісь, механічні вправи, не дидактичний матеріал для окремих класів, це Книга ніжності й мудрості великого Учителя й Поета.
1 учень
Дружи з усіма: з деревом, пташкою і комашкою.
2 учень
Пам'ятай: без твоєї дружби – ох і тяжко їм.
3 учень
Подаруй мамі усмішку, квітку, пісню, сонечко.
4 учень
Знай: це для неї найкращий дарунок від донечки.
5 учень
Не забудь і про плаксу маленького братика. Розкажи йому казку про бубликів в’язку.
Бібліотекар:Ось так і згадали ми нашого видатного Учителя, в якого навчаємось всьому.
Василь Сухомлинський –
Для учнів – красиве знайоме ім'я,
А праця його благородна
Мов зіркою в небі сія.
Ті тихі розмови під кленом,
Бажані походи в поля,
Приємним і радісним щемом
Згадає учнівська сім'я.
Казки для дітей пізнавальні
Писав видатний учитель,
А розповіді повчальні
Творив як великий мислитель.
Він серце лишав завжди дітям,
Енергію й силу – роботі.
Щось тихо нашіптував вітам
Виховував учнів в повазі
В пошані до слова Шевченка,
До рідного отчого краю
Й велику турботу про неньку.
Любив українськую мову-
Духовне багатство народу,
І йшов до дітей на розмову
І в яснії дні, і в негоду.
Шукав життєдайні струмочки
Коханої нашої мови,
Щоб діти пили і не знали
Від рідної мови утоми.
Казки Сухомлинського – вічні,
Цікаві, легкі, актуальні.
Листи і поради всебічні,
А постать його геніальна.
Впроваджую досвід великий
На уроках із рідної мови,
І учні захоплені дуже,
Не знають від цього утоми.
Його безцінна спадщина,
До якої я постійно звертаюсь,
Це джерело народної мудрості,
І цим я по праву пишаюсь.
Бібліотекар: Отож, дорогі діти, читаймо казки В.О. Сухомлинського, вивчаймо його творчу спадщину. Він – великий педагог і великий письменник приходить до нас,щоб разом з нами відроджувати дух народу, розбудовувати незалежну Україну. (Звучить пісня «Учитель з Павлиша» на слова нашого земляка-поета О.Рябошапки, а музика вчителя музики Т.Петренко)
Він по собі залишив вічний сад,
Де яблука лежать в траві торішній,
І абрикоси сиплять сивий снігопад,
І до морозів червоніють вишні.
Осиротіло світло у вікні,
Очікує господаря щоночі,
Серед зірок, он там у глибині,
Горять його розумні й добрі очі.
Ранкова зірка знову поспіша
Скоріш зігріть і приголубить віти.
Таке життя учителя з Павлиша.
Прекрасне і просте: робота й діти.
Методичні рекомендації:
1.Слободянюк І.
Він віддав серце дітям [до річниці від дня народження В.О.Сухомлинського]// Шкільна бібліотека. – 2011. - №8. – Ст. 23 – 32
2.Бородіна М.В.
Серце віддане дітям: [До 90 – р з дня нар.
В.О.Сухомлинського]// Шкільна бібліотека. – 2008. - №3. – ст. 46 – 48
3. Дивосвіт «Веселки»: Антол. л – ри для дітей та юнацтва: В 3 Т. /Упорядкув. Та бібліограф. Довідки Чайковського Б.Й. та ін.- К.: Веселка, 2005
Т.2: Укр. Література. – 703с.: іл..
4.Рідне слово. Українська дитяча література: Хрестоматія: У 2 кн. Кн.2 / Упоряд. З.Д.Варавкіної, А.І.Мовчун, М.Ф. Черній. – К.: Либідь, 1999. – 552с.
5. Сухомлинський В.О.
Вогнегривий коник: Казки. Притчі. Оповідання / Упоряд. І передм. О.В. Сухомлинської. – К.: Вікар, 2007. – 200с.:іл.
6. Сухомлинський В.
Казки Школи під Голубим Небом: Казки, притчі, оповідання /Упоряд. О.В. Сухомлинська. – К.: Рад. Школа, 1991. – 191с.:іл.
7. Сухомлинський В.А.
Гаряча квітка. Оповідання та казки. – К.: Веселка, 1978. – с.:іл.
8. Сухомлинський В.А.
О воспитании /Сост. иавт. вступит. Очерков С.Соловейчик. Изд. 2 –е. – М.: Политиздат, 1975. – 272с.
9. Сухомлинський В.О.
Вибраны твори. В 5 – ти томах. Т.1. – К. - Рад. Школа, 1976. – 654с.
10. Сухомлинський В.О.
Вибраны твори. В 5 – ти томах. Т.2. – К. - Рад. Школа, 1976. – 670с.
11. Сухомлинський В.О.
Вибраны твори. В 5 – ти томах. Т.3. Серце віддаю дітям. Народження громадянина. Лист до сина. – К. - Рад. Школа, 1977. – 670с.
12. Сухомлинський В.О.
Вибраны твори. В 5 – ти томах. Т.4. – К. - Рад. Школа, 1976. – 640с.
13. Сухомлинський В.О.
Вибраны твори. В 5 – ти томах. Т.5. Статті. – К. - Рад. Школа, 1977. – 639с.
Немає коментарів:
Дописати коментар